Вступ
Попередня історія була закінчена в аеропорту Калгарі, тепер настала черга опису перших тижнів. Отже, сьогодні день другий у Калгарі.
Перше житло
Я вже розповідав як нам пощастило, і нас прихистила до себе наша знайома (за що їй велика дяка!). У неї будинок – дуплекс (цу коли два однакові будинки, що мають спільну стіну). Вона володіє однією з частин, де нас і поселили в напівпідвальному поверсі. Вікна були нарівні із землею. У нас була своя велика кімната-спальня, своя гардеробна, своя ванна кімната та туалет. Можна сказати, що ми мали практично все для автономного житла. Перша ніч в Калгарі
Ранок в Калгарі
Першого ж вечора, коли знайдма забрала нас з аеропорту до дому, ми були не дуже контактні. Ми поїли та полягали, поперше отримавши ключі від дому, квитки на місцевий транспорт та побажання добре провести завтрашній день. Прокидалися цієї ночі ми часто, організм боровся з нами, тому підскочивши в останній раз о 5 ранку (за місцевим часом) ми вже не могли заснути. Господиня будинку втекла на роботу близько 8-ї ранку, ми виповзли зі своїх «володінь» на перший наш канадський сніданок і почали складати плани на день. Зробити треба було багато чого, тому, розставивши пріоритети, що і за чим робитимемо, ми почали шукати адреси місць призначення в інтернеті. Сергій біля будинку-дуплексу
Ще перебуваючи в Україні, я знайшов чудовий блог Вікі-тревел, в якому докладно описано, що має робити ньюкамер у перші дні. Дякую Віці за цю допомогу, т.к. без неї ми би все оформлювали значно довше.
Оформлення документів
Оформлення SIN, або Social Insurance Number
У перший день у нас було заплановано отримати SIN (Social Insurance Number), медичну страховку AHIP (Alberta Health Care Insurance Plan) та «розморозити» наші гроші в банку, оформивши по можливості дебетну та кредитну картки. Сказано зроблено! У першій державній установі ми заповнили анкету, почекали не більше півгодини і, пройшовши до кабінету до держслужбовця, відповіли на кілька запитань, на кшталт – як ми хочемо, щоб були написані наші імена та прізвища, чим плануємо займатися, як нам подобається країна тощо. Вся розмова була схожа на розмову старих знайомих. Нам роздрукували наші SIN номери, дали купу порад та пообіцяли надіслати пластикові картки поштою протягом двох тижнів (картки таки прийшли приблизно за два тижні).
Калгарійске метро, або C-Train
Наступним пунктом нашого плану була медична страховка. Установа, яка робить страховку, знаходилася в даунтауні (це центр міста), тому нам довелося познайомитися з місцевим транспортом. Громадський транспорт тут поділяється на дві категорії: C-Train та автобуси. Перший схожий на наземне метро, причому рейки іноді проходять автомобільними дорогами. Станцію знайшли швидко, розібралися в якому напрямку їхати, благо є вивіска City Center, а далі було прикольно. У нас була книжечка з квитками, вартість кожного квитка $2.30. На звороті написано, що квиток дійсний протягом 90 хвилин з моменту компостування. Ось цей момент мене зацікавив. До цього я зустрічався з транспортними системами Америки та Голландії. У першій країні це були автобуси, там ти платиш, коли заходиш до автобуса, у другій країні це було метро, але там ти маєш заплатити, щоб зайти на перон. Тут же вхід на перон вільний. Зайшовши у вагон, я почав шукати очима компостер або щось на нього схоже, дуже не хотілося в перший же день заплатити штраф. Не знайшовши компостера, ми вийшли на наступній зупинці і стали дивитися як місцеві поводяться на платформі. Евріка! Місцеві жителі підходили до маленької рожевої коробочки, що висить на опорі платформи, і засовували туди свої квитки. Ми зробили те саме. Коробочка пробила на них дату та час. Тепер, отримавши легальні квитки, ми вирушили далі в даунтаун. Знайти потрібну будівлю не склало значних труднощів, тому що ми знали як правильно «читати» адреси та знаходити потрібні вулиці. Олена на станції C-Train
В Калгарі вулиці пронумеровані чи названі дуже зрозуміло, тобто знаючи, наприклад, адресу: 901 - 6th Ave SW, можна точно сказати, де знаходиться цей будинок. Зараз поясню, як зрозуміти. Місто поділено на 4 секції - північний захід (NW), північний схід (NE), південний схід (SE), та південний захід (SW). Є вулиці (street), які в основному, за рідкісним винятком, йдуть з півночі на південь, авеню (avenue), які знову ж таки дуже часто йдуть із заходу на схід. Також є бульвари, роуди, але про них потім. Повернемося до нашої адреси, ми вже можемо сказати, що наша установа знаходиться на 6-й авеню, у південно-західній частині міста. Далі треба «читати» 901, як будинок номер 01, що знаходиться у кварталі біля перетину 6-ї авеню та 9 вулиці. Все просто! Заблукати складно, це вам не вулиця Будівельників :-), яка може бути в будь-якій частині міста.
Оформлення AHIP, або Alberta Health Care Insurance Plan
Знайшовши в будівлі контору, яка займається AHIP страховками, ми з’ясували, що тут також можна: здавати на права водія, подавати документи на відкриття підприємств і т.д., ця контора називається реджистрі (registry). Перед стійкою реєстрації стояла невелика черга. Залишивши Олену в черзі, я пішов до столу з бланками. Знайшов ті, які стосувалися ньюкамерів і заповнивши все, що знав, повернувся до Олени. Очікування не затягнулося надовго і, чекаючи близько 5, максимум 10 хвилин, ми підійшли до стійки реєстрації. Співробітниця реджистрі подивившись нашу анкету та поставивши кілька запитань, видала нам тимчасові номери наших страховок та пообіцяла, що картки ми отримаємо поштою протягом двох тижнів (отримали навіть раніше). Отже, другий важливий документ – провінціаьне медичне страхування, ми зробили теж дуже швидко. Вражає! Залишилася остання справа в той день – банківський рахунок.
Відкриття рахунків в банку
Як я вже казав, нам треба було «розморозити» наші гроші у банку. Відділення банку перебувало у тому ж будинку, як і реджистрі. На ресепшені банку нам призначили дівчину-співробітницю, яка буде робитиме нам усі папери і, почекавши її у приймальні декілька хвилин, ми пройшли до неї до кабінету. У банку ми витратили набагато більше часу: заповнили і підписали купу паперів, нам видали тимчасові картки клієнта банку (це були дебітни картки), тимчасові банковські чеки (для оплати рента житла) і також обіцяли, що оригінальні прийдуть поштою протягом двох тижнів (і знову ж таки вони прийшли раніше) :-). Закінчивши всі основні справи, ми задоволені і щасливі попили каву в Стар Баксі, погуляли по даунтауну і поїхали додому. Спати хотілося страшно, тому опинившись вдома, ми завалилися в ліжко.